неділя

Трояндова ароматерапія

 

«Троянда – цариця квітів», таку назву дала їй давньогрецька поетеса Сапфо і досі цей титул ніхто не оспорює. З найдавніших часів зустрічаються згадки про троянду і її чарівні властивості в літописах багатьох держав, а пізніше троянду навіть оголосили «райською квіткою».
Ще в Давньому Римі жінки приймали ванни з пелюстками троянд для повернення молодості. Щоранку служниці збирали росу з квіток троянд, так як вважалося, що вона володіє протизапальними властивостями. Вчений і філософ Авіцена писав: «Трояндове масло підвищує можливості розуму і збільшує швидкість мислення». Від себе ж додамо, що аромат троянд покращує настрій, знімає емоційне напруження та переносить нас у казкову країну мрій.


Не дивно, що саме троянди заполонили серце і сад чарівної тендітної жінки – бабусі видатного вченого М.А.Доллежаля. А нині на честь академіка буяє трояндами рідна школа.
Зараз саме пора цвітіння королеви квітів, і наш шкільний сад сповнений дивовижних трояндових ароматів, вабить до себе не лише комах, але й допитливих пізнайків – молодших школярів. З неймовірною ніжністю торкаються дитячі рученята до тендітних пелюсток, з неймовірною насолодою вдихають кирпаті носики дивні аромати. Аня Ковальова, учениця 2 класу, стверджує, що кожна троянда має свій неповторний запах: малинова пахне малиною, бузкова – бузком, жовта пахне сонечком і медом, біла – ніжністю маминих долонь, а червона троянда пахне щастям. І ми, дорослі, віримо в це, адже лише щасливі діти можуть так посміхатися…


До речі, вчений Н.А.Кюнцель, який одним з перших увів поняття «ароматерапія», наголошував, що люди, які регулярно вдихають аромат троянди, мають рівну світлу ауру та викликають симпатію оточуючих. Сьогодні ж вчені називають трояндовий аромат одним з найсильніших антидепресантів.
То ж бажаємо вам гарного настрою і неймовірного букету троянд!     


понеділок

Дзвенить, дзвенить дзвінок останній…


Усміхається весело травень,
Бо скінчилась навчальна пора,
І зібралась на дзвоник останній
Вся весела шкільна дітвора.

Промайнув іще один навчальний рік. Настала хвилююча мить свята Останнього дзвоника. І для учнів, і для вчителів це чудова шкільна традиція, тепле родинне свято, яке цьогоріч пройшло у незвичній формі гри-подорожі «Шкільні пригоди».


У шкільній гавані на чолі з мудрими капітанами зібралося 11 кораблів, які довгих 9 місяців плавали бурхливими водами Океану Знань. Про перебіг мандрівки відрапортувала старший мічман учнівської флотилії, голова учнівського самоврядування, Білоконь Наталія. Підвела ж підсумки та нагородила найкращих адмірал флоту, завідувач філії, Тетяна Іванівна Орел. 


Останній дзвоник – велике загальношкільне свято, яке  підводить риску, ставить крапку в багатоденному навчальному марафоні з усіма його уроками і перервами, контрольними роботами та домашніми завданнями, конкурсами та змаганнями. Дипломи та грамоти за перемогу в обласних конкурсах отримали Джупина Кароліна (3 кл.), Свінціцький Кирило (4 кл.), Савченко Анастасія (9 кл.) та Булава Олена (10 кл.). Медалями «Спортсмен року» нагороджені Косьмін Лілія (9 кл.) та Цибульська Аліна (11 кл.). Цінний подарунок отримав найактивніший учасник акції «Від серця до серця» по збору пластикових кришечок учень 6 класу Попогриз Денис.


Та звичайно ці перемоги були б неможливими, якби не підтримка найрідніших людей: батьків, дідусів та бабусь, які пишаються своїми дітьми та всіляко підтримують їх. Подяками за активну участь у житті школи були нагороджені Кустова Віта Володимирівна та Ковальова Алла Вікторівна.
Цей день завжди незабутній, особливо для випускників. Саме вони прикували до себе найбільше уваги. Одинадцятикласники  дякували вчителям, батькам,  танцювали прощальний флеш-моб, запускали в небо повітряні кульки.


Із щирими словами побажань звернулися до учнів та вчителів  і гості свята – голова Преображенської ОТГ Володимир Анатолійович Сідун, старости Омельницького та Новоселівського старостинських округів Павло Миколайлвич Трипольський та Олександр Анатолійович Шевченко. Гості свята також не залишились без подарунка. На згадку про свято вони отримали брелоки з зображенням Омельницької школи та власними фотографіями. 


І ось хвилююча мить… Звучить мелодія останнього дзвоника, який  сповістив присутніх про початок чудової пори – літніх канікул. Та на цьому свято не скінчилося. Морськими хвилями до шкільного берега було викинуто чарівну скриньку з картою пошуку скарбів, на пошук яких і вирушили юні моряки.


Молодша ланка, аби знайти скарби, пройшла аж шість станцій гри-квесту «Всезнайки». Дітлахи розв’язували логічні задачі та ребуси, перекладали з російської на українську, визначали по фото видатних українців, створювали командний колаж «Я люблю Україну». Винагородою юним шукачам скарбів стали чудовий настрій та солодощі.   


П’ять станцій-гаваней квесту-мандрівки «Науковий пікнік» довелося здолати учням середньої та старшої ланки. Школярі  писали листа майбутнім випускникам, розгадували логічні задачі, шукали продовження відомих прислів’їв, показували рухами відомі дитячі пісні. Закінчилася мандрівка загальним флеш-мобом «У здоровому тілі здоровий дух» та отриманням очікуваного скарбу – солодких смаколиків.


Не залишилися поза увагою і батьки. «Стіна, що говорить» відтворила їхні враження від навчального року, пропозиції та власне бачення партнерських взаємин між школою, учнями та їх родинами.
Своєрідною стіною, що говорить, став і традиційний графіті-малюнок випускників біля адмінбудинку Преображенської сільської ради.

Свято вдалося! 


Чудових вам канікул, школярі!


неділя

Школо, знов переступаю твій поріг!



Нас доля розвела по всіх світах:
Своя стежина в кожного – свій шлях,
Та ми збираємося – знову й знов
У рідну школу – під її покров.

Омельницька школа має свої славні традиції, серед яких – щорічні зустрічі випускників ювілейних років. Зустріч випускників – свято особливе, яке трепетним мерехтінням спогадів бентежить серце, чарує душу, навіваючи згадку про світлі шкільні роки. У третю суботу травня позліталися до рідної школи колишні учні, щоб поспілкуватися, згадати, порадіти та посумувати, зустрітися із незабутнім дитинством та юністю.


Вир життя розкидав випускників школи по різних шляхах, по-різному склалися їхні долі. Дехто так і проживає в рідному селі, багато хто торує життєві шляхи далеко від отчого дому, а інших доля закинула так далеко, що через велику відстань не змогли приїхати на зустріч, але душею і подумки були поряд із однокласниками.
Вечір зустрічі розпочався із дзвоника, який скликав колишніх учнів на урочистий захід до актової зали. Як годиться, теплими словами та найкращими побажаннями зустріла колишніх випускників директор школи Т.І.Орел. Подарунком-піснею «Вечер школьных друзей» звернулися до колишніх учнів вчителі. Багато теплих, щирих, хвилюючих серце слів прозвучало і з уст самих випускників. Вечір зустрічі перетворився на справжнє родинне свято, під час якого всі присутні злилися у стоголовий хор, виконуючи пісню «Изгиб гитары желтой» своєрідний гімн випускників усіх поколінь.
Не обійшлося без спогадів, жартів із шкільного життя, мудрих порад та настанов досвідчених випускників, які багато досягли у своєму житті. Хвилиною мовчання вшанували педагоги та випускники пам’ять вчителів та однокласників, які вже ніколи не переступлять шкільного порогу, бо їхні душі відлетіли у вічність.
Пройшли, пробігли роки… Але очі випускників не втратили веселих іскорок та блиску. І хоча у кожного своє життя, по-своєму цікаве, насичене подіями, усім було що сказати про себе, про свої здобутки, здобутки своєї родини. Одним словом, це був ще один день дитинства, хоч уже й дорослих людей, ще на один день усі вони стали веселими, безтурботними учнями.



На згадку про цю зустріч було зроблене загальне фото, аби створити своєрідний місток між поколіннями, передаючи у спадок найкращі миттєвості шкільного життя.
Прощаючись із випускниками минулих років, директор школи, Т.І.Орел,  підкреслила: «Ми пишаємося всіма, хто натхненно черпав знання в нашому храмі науки і, вийшовши із затишних кабінетів та гамірних коридорів, зберігає дитячий запал у своїх серцях; невтомною працею й інтелектуальним потенціалом стверджує велич України; пише живі сторінки історії нашої школи».



            Дорогі випускники, пам’ятайте, що Ви завжди бажані гості в рідній школі. Ми чекаємо Вас, незалежно від року випуску, рангів та посад, адже саме у стінах Alma-mater ви маєте виняткову можливість поринути в теплу, незабутню атмосферу шкільного життя, продовжуючи її багаті традиції та історію.



четвер

Вишиванка єднає нас


 


Усе навколо завмирає,
Коли вдягаю вишиванку.
Лиш серце радісно палає,
Мов промінь сонця на світанку.

Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров’я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. Для українців вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне і святе. Це оберіг, що об’єднує тих, хто серцем і душею вболіває за свою Батьківщину, пишається та поважає багаті традиції українського народу, прославляє безцінні культурні надбання на теренах нашої країни та далеко за її межами.


Кожного третього четверга травня увесь світ відзначає День вишиванки. Цьогоріч свято припало на 17 травня. Учні та вчителі Омельницької філії імені академіка М.А.Доллежаля КЗ «НВК «Основа» не залишились осторонь. Дрес-кодом сьогодні стала вишиванка. Тож зранку школа майоріла яскравими барвами вишитих сорочок, а робочий день розпочався з піднесено-патріотичного настрою та посмішок.
Найактивнішими учасниками акції «Одягни вишиванку» стали учні 4 класу (класовод Тилик Т.А.) – увесь клас прийшов у вишитих сорочках.


Неабияке захоплення викликала оформлена в українському стилі фотозона, де кожен мав змогу зробити незабутні світлини. Що перерви школярі по одному, парами, групами та цілими класами влаштовували фотомарафон, намагаючись зробити найоригінальніші фото.


Крім того у школі пройшов конкурс зачісок «Я – українка», до якого долучилася майже уся дівоча половина шкільної родини. Традиційні коси та сучасні зачіски, оздоблені квітами та стрічками, просто вражали креативністю та творчим підходом. Захоплення та замилування викликали зачіски Єлизавети та Олени Пакетів, Вікторії Литвиненко, Світлани Петровської, Лілії Косьмін, Тетяни Деревянко, Анастасії Шатохіної, Вікторії Вєрєжнікової та Вікторії Саідової, Аліни Дудинець, Анастасії Савченко, Валерії Дроздової, Ірини Мащенко та ін.  



Проведення Дня вишиванки продемонструвало, що вихованці школи разом зі своїми батьками відчувають себе справжніми українцями та налаштовані на збереження культури, звичаїв й традицій свого народу. «Сьогодні в нашій школі святкують День вишиванки. Це свято відзначає весь український народ. Я вважаю, що вишиванка – це оригінальність нашого народу. Одягаючи її ми показуємо, як ми любимо свою країну» – поділилася думкою голова учнівського комітету Наталя Білоконь.  


Вишиванка – генетичний код нації. Будьмо українцями – одягаймо вишиванки! Зі святом!