З
давніх-давен вінок був невід’ємним атрибутом українського жіночого костюма. Він
не лише прикрашав голову дівчини, а ще й захищав від «лихого ока», від
«нечисті», тому й називали вінок «знахарем душі» , бо ж мав він силу здатну
вберегти від ран тілесних та душевних.
Плетіння
вінка було не просто забавою. За уявленнями наших предків важливо було знати з
яких квітів його плести та скільки їх має бути. В традиційний український вінок
вплітали дванадцять квіток, кожна з яких мала своє символічне значення:
безсмертник – символ здоров’я, чорнобривці – вірності та краси, деревій –
нескореності, барвінок – життя та безсмертя душі, калина – дівочої вроди,
любисток – відданості, ромашка – дівочої чистоти та вірності, васильки – краси,
хміль – розуму та гнучкості, незабудка – постійності, мак – смутку та кохання,
ружа, мальва чи півонія – віри, надії, кохання.
Вінки
мали і ритуальне значення. Плели їх на різні свята, серед яких і Трійця. Саме
на Трійцю українські знахарки збирали лікарські рослини, а ще виплітали вінки –
обереги дому. Долучитися до давніх традицій збирання лікарських трав та плетіння
вінків вирішили й учні нашої школи. Тому прогулянка Чабанкою стала не лише
корисною, а ще й трошки чарівною. А у конкурсі на кращий вінок перемогла
учениця 5 класу Силка Софія.