Акція "Біла ромашка"

 

23 березня в школі пройшла щорічна акція «Біла ромашка». Квітка білої ромашки обрана емблемою боротьби з туберкульозом, як символ здоров’я і чистоти дихання наших легень. Мета акції – підвищити обізнаність учнів про туберкульоз та заходи щодо його профілактики.

Напередодні Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, який відзначається 24 березня, в школі пройшли заходи щодо профілактики та попередження цього захворювання: класні години «Квітка життя», лекторії «Що таке туберкульоз». Руками учнів початкових класів були виготовлені символічні квіти білої ромашки, старшокласники ж виготовили листівки та буклети, приурочені проблемі профілактики туберкульозу та пропаганді здорового способу життя.

Всі учасники акції отримали не лише корисну інформацію, а й гарний весняний настрій.

«Педагогічна концепція А.С.Макаренка і сучасність»

 

Під такою назвою в шкільній бібліотеці представлена виставка-досьє, присвячена 130-й річниці з дня народження А.С. Макаренка – українського педагога, письменника.

Антон Семенович Макаренко (13 березня 1888 – 01 квітня 1939) – видатний український педагог і письменник. Його соціально-педагогічні погляди – суттєвий внесок у розвиток педагогіки як науки. Його наукова творчість невід’ємна від процесу створення нової педагогіки, а педагогічний досвід справедливо вважається новаторським. Літературно-педагогічна спадщина А.С.Макаренка налічує понад 150 творів (романи, повісті, сценарії, науково-педагогічні статті). Найбільш відомими є «Педагогічна поема», «Книга для батьків», «Методика організації виховного процесу» та інші.

До уваги учнів та вчителів представлені матеріали, які висвітлюють життєвий та педагогічний шлях геніальної людини, теоретичні ідеї та досвід якої мають філософське, загальнонаукове і педагогічно-практичне значення.

Виставка експонується до 16 березня 2018 року.

Запрошуємо всіх бажаючих!

Шкільний бібліотекар В.І.Стоян

8 БЕРЕЗНЯ в різних країнах світу

 

З першим весняним сонечком приходить в наш дім найочікуваніше і улюблене свято всіх жінок – 8 березня або Міжнародний Жіночий День. Зараз він не має мети затвердження рівності, а вважається днем весни, жіночої краси, ніжності, душевної мудрості і уваги до жінки, незалежно від її статусу і віку. Але спочатку, цілі були інші.

Історія виникнення свята

Ще древньому Римі існував жіночий день. Матрони – жінки, вільно народжені, які перебувають у шлюбі, у цей день отримували подарунки від своїх чоловіків, вони були оточені увагою і любов’ю. Подарунки отримували й рабині. І крім цього, сама господиня будинку давала невільницям в цей день відпочивати. З благоухающими вінками на головах, одягнені в кращий одяг, римлянки приходили в храм богині Вести – найдавнішої берегині домашнього вогнища.

Але зараз прийнято вважати, що ініціатором святкування Міжнародного жіночого дня була Клара Цеткін. У 1910 році в Копенгагені відбулася 2-а Міжнародна конференція працюючих жінок, на якій лідер жіночої групи соціал-демократичної партії Німеччини Клара Цеткін висунула ідею святкування Міжнародного жіночого дня. Вона запропонувала відзначати Жіночий день щорічно в кожній країні в один і той же день – 8 березня.

Метою цього свята Цеткін назвала боротьбу жінок за свої права.

Хоча, існує ще одна думка, що перший в історії «марш порожніх каструль» текстильниць Нью-Йорка, який пройшов 8 березня 1857 року, був однією з передумов святкування Міжнародного жіночого дня.

Офіційний же статус «Міжнародного жіночого дня» це свято набуло в 1975 році за рішенням ООН. Напевно це і правильно. Без жінок не було б затишку і сімейного вогнища, не було продовжувачок людського роду, не було б тієї краси, перед якою чоловіки втрачають голови.

А як святкують 8 березня в різних країнах?

Німеччина

Раніше це свято відзначали тільки в Східній Німеччині, але зараз фактично вже не відзначають ніде. У травні тут вітають усіх жінок, незалежно від віку, з Днем матері. Традиційно, всі господарські турботи лягають у цей день на плечі чоловіків.

Франція

Тут Міжнародний жіночий день також практично не святкують. Не дивлячись на це, у всіх ЗМІ про це свято згадують, адже це традиційний день боротьби за права жінок у Франції. Представницям прекрасної статі не дарують квіти, проте в країні проходить безліч заходів, присвячених боротьбі за права жінок. Вітають жінок французи також в травні – на День матері

Італія

Сьогодні 8 березня в Італії – свято не офіційне, проте це справжній жіночий день. Італійки збираються виключно жіночими компаніями в кафе, ресторанах, парках і відпочивають від повсякденних турбот. 

В’єтнам

Тут традиція вітати і вшановувати жінок існує більше 2 тисяч років. Раніше це свято називалося Днем пам’яті сестер Чинг. Вони були відважними дівчатами і виступали проти агресії з боку Китаю, керували боротьбою в’єтнамського народу за незалежність. Поступово свято на честь двох хоробрих сестер переросло у 8 березня – «жіночий день».

Японія

Тут цю дату офіційно не святкують, але і жінок не залишають без належної уваги. Третього березня японці відзначають Свято дівчаток (або Персикових дерев, що цвітуть), а 14 березня – Білий день, коли чоловіки дарують подарунки своїм коханим, але на суму в три рази більшу, ніж ті витратили, аби привітати їх «чоловічого» дня – 14 лютого.

Куба

З великою цікавістю можна спостерігати за святкуванням дня жінок на Кубі. Запальні кубинці влаштовують для своїх коханих жінок гучні застілля, дарують подарунки, співають серенади, тим самим виказуючи свою любов, повагу та вдячність матерям, дружинам, сестрам, донькам. Крім того кубинські чоловіки з гордістю говорять про те, що внесок їхніх жінок в інтелектуальну, військову і керівну діяльність по-справжньому величезний. Доля жінок перестала розцінюватися як одвічна роль матері, дружини і господині дому.

Ісландія

Напевно, найромантичніше святкування жіночого дня (24 лютого) в цій країні. Картинка, яку ми звикли часто бачити у фільмах, у них є традицією: чоловік подає своїй коханій каву в ліжко, приготовану власноруч.

100 років від затвердження Українського Тризубу

 

25 лютого 2018 року відзначатимемо 100 років, відколи Тризуб став державним гербом УНР. У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність.

Цей символ був одним з культових символів племен Нижнього Подніпров’я ще у ІІІ тисячолітті до нашої ери. На початку нашої ери тризуб був іменним знаком правителів Боспорського царства у Криму, Причорномор’ї та Приазов’ї. А 100 років тому тризуб був затверджений як Малий герб Української Народної Республіки.

Кілька тижнів після проголошення незалежності у січні 1918 р. Українська Народна Республіка не мала свого герба, хоча на українських банкнотах уже був зображений тризуб Володимира Великого. Нарешті, 12 лютого, Мала Рада на засіданні у Коростені, куди вона переїхала перед наступом російських більшовиків, розглянула питання про державний герб. Михайло Грушевський запропонував тоді затвердити як герб геральдичний знак київських князів з династії Рюриковичів, зокрема, Володимира Святославича, Ярослава Мудрого та його доньки, королеви Франції Анни Ярославни: «Українська Народна Республіка, ставши наново державою самостійною, мусила вибрати собі і державний герб. А що вона була вже давніше державою і тільки відновила тепер своє державне буття, якого позбавило було її московське насильство, то найбільш натуральна річ для неї звернутися до тих державних знаків, які вживалися нею за старих часів. Найстарший такий знак уживався на київських грошах часів Володимира Великого, його і бере собі за герб наша відновлена Українська держава».

Того ж дня Мала Рада затвердила зображення золотого тризуба на синьому тлі як Малий герб УНР. Автором проекту герба був Василь Кричевський. Тризуб був Малим гербом України і за гетьмана Скоропадського, і за Директорії, і після об’єднання Наддніпрянщини та Галичини в єдину державу.

19 лютого 1992 р. Верховна Рада України затвердила золотий тризуб на синьому щиті як Малий державний герб України. За чинною Конституцією, тризуб разом із гербом Війська Запорізького є головним елементом Великого державного герба України, який ще має ухвалити Верховна Рада.

ДО УВАГИ:  Відкрита обласна акція «100 років українському Тризубу»

В рамках заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років та вшанування пам’яті її учасників та з нагоди 100 річчя затвердження тризуба державним гербом Української Народної Республіки комунальний заклад «Запорізький обласний центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді» Запорізької обласної ради розпочинає відкриту обласну акцію «100 років українському Тризубу».

До участі в ній запрошуються вихованці обласних закладів загальної та позашкільної освіти, громадських молодіжних об’єднань та всі небайдужі.

Умови акції

Пам’яті Героїв Небесної Сотні

На шляху до незалежності український народ часто втрачав своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку за гарне майбутнє нашої держави стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом у 2014 році, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя. То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Можлива лише одна відповідь – ні!

Сьогодні Україну знають у всьому світі. Трагічні події, які відбулися на Майдані у серці України – Києві – взимку 2014 року, сколихнули людей усієї земної кулі. Українці об’єдналися, щоб боротися за краще життя своїх дітей, друзів, батьків. 80 днів і ночей... Тривожних, заплаканих і вимолених... Три місяці, залишивши свої родини, тисячі людей стояли на вулицях, день і ніч, у морози заради одного – щоб домогтися свого, щоб їхній біль хтось почув. В один день тисячі простих українців стали солдатами свого народу. Звичайні мирні люди. Інтелігентні, жартівливі, люблячі. Студенти, учні, інженери, водії, вчителі, колишні військові, безробітні.

«Ми прийшли сюди перемогти або померти», – заприсяглися вони на барикаді. І перемога прийшла. Велика перемога маленьких людей. Людей із гарячими серцями і мужніми серцями.

Вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.

Цей сум, не просто свічка, яку можна поставити десь на згадку. Щемить серце, болить душа. Та слава героїв невмируща! Майдан забути неможливо. Ви в нашому серці назавжди!!!

Хтось згадує кохану, друга, а хтось – батька, маму, хтось – доньку і сина... Небесна Сотня з вірою в життя йшла вперед свободу українцям здобувати й віддала свою душу та тіло за нас усіх...

Герої не вмирають! Вони тут, з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять. Бо змучились від катувань, побоїв і голосу смерті, що на вістрі снайперської кулі... Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі героїчним жовто-блакитним полум’ям горять! А ми повинні жити гідно, щоб святу Небесну Сотню нізащо, ніколи не забути.

Підсумкове засідання НДКО "Астер"

«От де, люде, наша слава, слава України!»
(Т. Г. Шевченко)

Вісімнадцять років в Омельницькій школі імені академіка Миколи Антоновича Доллежаля діє науково-дослідницьке краєзнавче об’єднання «Астер», засноване 10 січня 1999 року рішенням ради школи.  Девіз об’єднання «NULLA DIES SINE LINEA» – «Жодного дня без рисочки».

23 лютого 2018 року відбулося підсумкове засідання шкільного науково-дослідницького краєзнавчого об’єднання «Астер», на якому були присутні історична, філологічна та природнича філії.

Працюючи над попереднім проектом «Сім чудес Омельницького краю», членами НДКО «Астер» було досліджено та описано об’єкти малої батьківщини, які мають історичну, етнографічну та природничу цінність. Останні два роки школярі працювали над новим, не менш цікавим проектом, робота над яким полягала у вивченні діяльності видатних особистостей малої батьківщини, з метою створення книги «Видатні особистості Омельницького краю». 

Існує думка, що історія – щось далеке від нас, таке, що давно минуло. Члени НДКО «Астер» переконані, що історію творимо ми самі – повсюди і щогодинно. День, прожитий кожним із нас сьогодні, завтра стане історією – історією сучасності. І з того, яким був цей день, чим він був насичений, про нас судитимуть наші нащадки.

Під час підсумкового засідання кожна філія запропонувала внести до книги ту особистість, яка пов’язана з її діяльністю. Так, філологічна філія запропонувала внести до книги імена Білогуба Володимира Григоровича та Сухаря Івана Потаповича.

Володимир Григорович був емоційний, романтичний і вразливий. Його ліричні вірші – відгук серця і душі поета – об’єднані у збірки «Перегук сердець» (2006 р.), «Тих років не змовкне слава» (2010 р.), «Відлуння над Конкою» (2011 р.). У його поезіях – любов до України, до рідного краю, улюбленого Оріхова, сільськогосподарського технікуму, до земляків, всіх хто був поруч з ним.

Життя і творчість славного нащадка хліборобського роду Івана Сухаря неодноразово досліджувалися учнями нашої школи і лягли в основу книги «Садочок творчості», створеної членами філологічної філії НДКО «Астер». Окрім збірок «Летіли орли з чотирьох вітрів», «Заплакана доля», «Ой заграло наше море», «Вічні сурми» та посмертної збірки «Розкуття» Іван Потапович залишив по собі найбільший скарб – двох синів Михайла й Петра та доньку Ольгу, яка виступила з побажаннями творчої наснаги на святі.

Вивчаючи перлини нашого краю, члени історичної філії дослідили хутір Ільїнка – місце, де знаходилася Мала Батьківщина гордості нашого краю та школи – академіка Миколи Антоновича Доллежаля, який народився 27 жовтня 1899 року в сім’ї земського інженера в хуторі між Омельником і Єгорівкою Катеринославської губернії. Члени історичної філії внесли ім’я академіка Миколи Антоновича Доллежаля до книги «Видатні особистості Омельницького краю». 

А ще не забула історична філія й про подвиг односельчанина Проскури Василя Гавриловича, який геройськи загинув у нерівному бою з фашистськими загарбниками.

Провівши велику дослідницьку роботу, члени природничої філії внесли імена Андрія Сергійовича Єфіменка, Василя Трохимовича Тилика та Івана Васильовича Іванця.

Єфіменко Андрій Сергійович – видатний  агроном-садівник, продовжувач роботящого хліборобського роду, який бажав прикрасити землю садами, аби гарнішим і багатшим став рідний край. 

Іванець Іван Васильович – випускник Омельницької школи, видатний художник нашого краю, який оспівував подвиги нашого народу в своїх творах образотворчого мистецтва. 

Тилик Василь Трохимович – єдиний  доктор технічних наук, який досяг цього вченого ступеня на «Запоріжсталі».

Матеріали кропіткого дослідження оформлено в книгу «Видатні особистості Омельницького краю». Крім того членами НДКО «Астер» було випущено пам’ятну марку «Ними пишається Омельник». І книгу, і марку по завершенні свята було урочисто передано до Оріхівського краєзнавчого музею.