І кожен фініш - це, по суті, старт...

Ось і пролунав останній дзвінок, дзвінок радості і одночасно печалі. Закінчено школу, попереду новий дорослий життєвий шлях. Відомий класик якось сказав «Людина народжена для щастя, як птах для польоту». Любі мої випускники, ви вже не ті маленькі злякані пташенята, якими 11 років тому ступили на шкільний поріг. Сьогодні ви юні і неймовірно чарівні лебеді і лебідки, перед якими відкрите неосяжне блакитне небо, де вам неодмінно літати. У кожного з вас за спиною крила, тож розгорніть їх і летіть…

Летіть, бо ви крилаті!

Будьте щасливі, бо ви того варті!!!

         Ваша класна мама

Шкільний оберіг дитинства

Наші предки з давніх-давен вірили в силу оберегу. Вони вважали, що свій дім необхідно оберігати від негоди, злого духу і недоброго ока. Слово «оберіг» будь-який українець абсолютно правильно ототожнить зі словами «оберігати», «берегти», «дбати». Якщо ж прибрати першу літеру, отримаємо слово «берег». Рідним домом, берегом дитинства називають свою Омельницьку школу випускники 2019 року. Тому й вирішили подарувати на згадку про себе саме оберіг, та не звичайний, а виготовлений власними руками. І зібрали школярі у тому оберезі все те, що є сакральним для українського народу, святим для кожної родини і символічним для рідної школи: ляльку-мотанку, вишиту сорочку, квіти соняшника та підкову…

Лялька-мотанка є прадавнім сакральним оберегом. Це родинний оберіг, який несе в собі тепло людських рук, любов і турботу. Для наших предків лялька-мотанка була не лише іграшкою, а й домашнім оберегом, символом роду, наповненим позитивною енергетикою. Вважалося, що вона очищає дім від злих духів та оберігає дитину. Народ вірив, що в мотанці знаходиться дух предків і що вона може передавати досвід з покоління в покоління. 

Лялька-мотанка символізує неперервний зв’язок між поколіннями Омельницьких школярів, батьків та педагогів. 

Вишиванка – національна святиня, вона несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як реліквію. Вона символ здоров’я й краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності, адже вишита українська сорочка – це не просто одяг, це справжній оберіг. Наші предки вірили: якщо на сорочку нанести вишивку біля зап’ястя, горловини, на грудях і оздобити орнаментом-змійкою по низу, то ніякі злі сили не будуть мати доступу до душі дитини. Вишита сорочечка стане справжньою бронею, через яку не проб’ється до шкільної родини жодна кривда і зло.

Здавна улюбленим мотивом українців-хліборобів є квітка. Це усмішка рослини, знак її глибинної суті, вершина щорічного циклу розвитку від зернини до плоду, що дасть нове насіння. Для селянина цвітіння – найважливіша пора, бо саме вона визначить чи зав’яжеться плід на квітці, а чи зів’яти їй пустоцвітом. Отак і в квітучому житті людини, що проходить саме у стінах рідної школи, закладається все те, що належить здійснити їй на віку.

Соняшник – символ сонячної енергії, життя та єдності. Квіти соняшнику у оберезі говорять про сонцедайну енергію, якою наповнюють нас у школі вчителі, про сонячне радісне шкільне життя та єдність шкільної родини. Квітів на оберегові вісім, бо перевернута вісімка – символ безкінечності. Нехай же ніколи не скінчиться безкінечний потік учнів до класних кімнат.

Підкова – це справжній талісман удачі, який служив ще нашим далеким предкам. Протягом століть люди вважають підкову символом успіху. Та мало кому відомо, що підкова – це не тільки символ удачі, але й символ любові. Вона робить міцнішими родинні зв’язки, оберігає здоров’я всіх, хто живе в домі, а також захищає житло від негативної енергії. Ця підкова принесе удачу, захистить і зміцнить велику шкільну родину.

            Оберег має форму кола, бо коло – символ Неба і Сонця, Нескінченності й Вічності. Воно уособлює і розкриває їх нерозривну єдність, бо своїм утворенням демонструє: безконечність у тому і там, де початок збігається з кінцем. Отже, коло підказує, що Шкільне життя безкінечне, бо ми завжди повертаємося на шкільний поріг, як випускники, приходячи на Вечір зустрічі, як батьки, приводячи своїх дітей. Практичний вираз кола – колесо – найгеніальніший винахід людського генія. Саме тому обід колеса і став основою для створення оберегу.

Усі символи-обереги знаходяться на блакитному тлі. Адже блакитний – то колір мрії та ідеальності, колір розуму, дисципліни, порядку та вірності. Він символізує натхненність, розумне начало, світ ідей. А на нашу думку Омельницька школа уособлює усі ці якості.

Ми, останній одинадцятирічний випуск, віримо, що цей оберіг стане найсвятішою реліквією нашої альма-матер – Омельницької філії імені академіка М.А.Доллежаля, – і буде захищати і оберігати рідну школу від усіляких негараздів та сприятиме тому, щоб шкільна родина залишалася завжди щасливою успішною та єдиною. Адже код щастя – у єдності!

Ось і пролунав останній дзвінок

Завершився ще один навчальний рік – і на Свято Останнього Дзвоника знову зібралася уся шкільна родина. Веселий дзвінок сповістив школярів про настання довгоочікуваних канікул, але для найстарших учнів він сьогодні пролунав востаннє. Яким запам’ятають цей день випускники?

Безхмарне блакитне небо, тепле сонячне проміння по-материнськи голубить дітлахів, яскраві розсипи квітів, усміхнені обличчя шкільних товаришів і сльози майбутньої розлуки на обличчях однокласників, привітальні слова і щирі побажання від гостей, директора, вчителів та випускників початкової школи, подарунки на згадку, прощальні слова і малиновий спів дзвінка… Окрасою святкового заходу став танцювальний флешмоб у виконанні випускних класів…

А далі прикрашений кульками автобус, дорога, фото на згадку, традиційний малюнок на паркані біля адмінбудинку Преображенської сільської ради і там же посаджена квітка, яка, як ми сподіваємось, квітнутиме як долі випускників…  

Ми вітаємо усю шкільну родину зі Святом Останнього Дзвоника! Молодшим школярам бажаємо гарно відпочити на канікулах, щоб восени зі свіжими силами повернутися до рідної школи. Усім учителям висловлюємо щиру вдячність за натхненну, самовіддану працю, за ті знання, любов і тепло, які Ви даруєте дітям; батькам – за підтримку, розуміння та віру у власних дітей. Зичимо усім здоров’я, щастя, успіхів, добра і миру!

Щиро Ваш 11 клас!

І знову про правову обізнаність неповнолітніх

 

Для того, аби учні Омельницької філії імені академіка М.А.Доллежаля КЗ «НВК «Основа» поглибили свої правові знання та змогли усвідомити наслідки протиправної поведінки, з ними зустрілася дільничний офіцер Сектору превенції старший лейтенант поліції Світлана Руденко.

Правова освіта молоді є пріоритетним напрямком роботи всіх організацій, які мають відношення до виховання майбутнього покоління, тому співробітник Оріхівського відділення поліції провела зі школярами профілактичну бесіду на тему «Правова обізнаність неповнолітніх».

«Гостя в погонах» розповіла дівчатам та хлопцям про права та обов’язки підлітків, адміністративну та кримінальну відповідальності за вчинені злочини, вплив на здоров’я неповнолітніх шкідливих звичок, а також ознайомила школярів зі специфікою роботи лінії «102». На початку бесіди правоохоронець навела присутнім статистику злочинів, скоєних неповнолітніми, а також навела кілька прикладів, коли за правопорушення, вчинені неповнолітніми, доводилося відповідати їх батькам та опікунам.

Світлана Антонівна зауважила, що погані вчинки та злочини можуть в подальшому згубно позначитися на долі юних правопорушників і призвести до незворотних наслідків, тому перш ніж зробити «хибний крок», слід пам’ятати, що це в першу чергу негативно вплине на їх життя. «Треба дотримуватися чинного законодавства, бути законослухняним громадянином своєї держави, знайти себе в спорті чи творчості, товаришувати, мати багато друзів й допомагати іншим», – зауважила пані Світлана.

Крім того офіцер поліції розповіла школярам про відповідальність, яку підлітки понесуть у разі прогулу занять у школі, а також навела приклади поставлення на облік до поліції неповнолітніх, які мали ознаки девіантної поведінки. Щоб уникнути подібних неприємностей, правоохоронець застерегла та суворо наказала дітям вести себе чемно і не порушувати дисципліну на уроках та перервах.

Учні зацікавлено слухати лекцію, а наприкінці зустрічі кожен з них мав змогу поставити своє запитання та отримати на нього змістовну відповідь.

Моя вишивана родина

Школа – це велика і дружна родина, об’єднана спільними мріями і справами. Сьогодні наша шкільна родина одягла вишиванку, і не тому, що кожного третього травневого четверга увесь світ відзначає День вишиванки, а тому, що ми просто любимо свою Батьківщину, свою Вишивану Україну!!!

Подаруй квітку

 

Як часто вам дарують квіти? А коли востаннє вас радували букетом чи бодай однією квіткою? Учні 11 класу спробували порадувати оточуючих квітами, та вирішили зробити це у незвичний спосіб: по школі з’явилися яскраві оголошення, від яких кожен бажаючий міг узяти-відірвати квітку.

Акція мала на меті створити гарний настрій та нагадати про необхідність берегти природу. Живі квіти довше квітнуть і радують нас чудовими ароматами у відкритому ґрунті, а не у вазах. А ось посмішку і неймовірне відчуття задоволення може принести і намальована квітка, головне, щоб подарована вона була від душі. Тож даруйте одне одному квіти не лише у свята, а й без приводу – це ж так приємно!

Вітаємо з Днем Матері!

Усім матусям щирі привітання,
Для вас - найкращі квіти і слова!
Хай заповітні збудуться бажання
І не болить за діток голова.

Нехай дарують ласку вам і ніжність,
Дитячі посмішки, обійми і тепло.
Хай серце переповнює лиш гордість,
А на душі панує лиш любов!

Увага! Вечір зустрічі випускників

І знову весна, знову День Перемоги!

Нам не забути днів війни…

У нашій пам’яті вони.
І ті герої незабутні,
Що з нами йдуть в віки майбутні.

Війна. За цим коротким і страшним словом – згарища, запеклі бої, смерть, зруйновані міста і села, сльози матерів і дітей. Друга світова війна була найжорстокішою і найстрашнішою в історії людства. У пам’яті тих, кому судилося через неї пройти, назавжди закарбувалися ті пекельні часи.

У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн. осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.

З кожним роком віддаляє нас історія від далеких часів війни. 74 роки. Швидко, мов струмки води, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє пам’ять тих літ, коли на українській землі відлунали постріли Другої Світової війни. Вона живе у спогадах бійців і в суровому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться з експонатів музеїв, із сторінок книг, її мужню та величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину наступним поколінням.

Можна по-різному ставиться до цієї війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував Батьківщину. Наш обов’язок – бути гідними їхнього життєвого подвигу, утверджуючи мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі.

Летять і летять роки, мов журавлині ключі у далекий вирій. Але вони ніколи не заберуть з собою нашу пам’ять.

Слава Героям, що принесли на Землю квітучу весну 1945-го!