І знову весна, знову День Перемоги!

Нам не забути днів війни…

У нашій пам’яті вони.
І ті герої незабутні,
Що з нами йдуть в віки майбутні.

Війна. За цим коротким і страшним словом – згарища, запеклі бої, смерть, зруйновані міста і села, сльози матерів і дітей. Друга світова війна була найжорстокішою і найстрашнішою в історії людства. У пам’яті тих, кому судилося через неї пройти, назавжди закарбувалися ті пекельні часи.

У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн. осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.

З кожним роком віддаляє нас історія від далеких часів війни. 74 роки. Швидко, мов струмки води, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє пам’ять тих літ, коли на українській землі відлунали постріли Другої Світової війни. Вона живе у спогадах бійців і в суровому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться з експонатів музеїв, із сторінок книг, її мужню та величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину наступним поколінням.

Можна по-різному ставиться до цієї війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував Батьківщину. Наш обов’язок – бути гідними їхнього життєвого подвигу, утверджуючи мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі.

Летять і летять роки, мов журавлині ключі у далекий вирій. Але вони ніколи не заберуть з собою нашу пам’ять.

Слава Героям, що принесли на Землю квітучу весну 1945-го!