Віночок вити - життя любити

З давніх-давен вінок був невід’ємним атрибутом українського жіночого костюма. Він не лише прикрашав голову дівчини, а ще й захищав від «лихого ока», від «нечисті», тому й називали вінок «знахарем душі» , бо ж мав він силу здатну вберегти від ран тілесних та душевних.

Плетіння вінка було не просто забавою. За уявленнями наших предків важливо було знати з яких квітів його плести та скільки їх має бути. В традиційний український вінок вплітали дванадцять квіток, кожна з яких мала своє символічне значення: безсмертник – символ здоров’я, чорнобривці – вірності та краси, деревій – нескореності, барвінок – життя та безсмертя душі, калина – дівочої вроди, любисток – відданості, ромашка – дівочої чистоти та вірності, васильки – краси, хміль – розуму та гнучкості, незабудка – постійності, мак – смутку та кохання, ружа, мальва чи півонія – віри, надії, кохання.

Вінки мали і ритуальне значення. Плели їх на різні свята, серед яких і Трійця. Саме на Трійцю українські знахарки збирали лікарські рослини, а ще виплітали вінки – обереги дому. Долучитися до давніх традицій збирання лікарських трав та плетіння вінків вирішили й учні нашої школи. Тому прогулянка Чабанкою стала не лише корисною, а ще й трошки чарівною. А у конкурсі на кращий вінок перемогла учениця 5 класу Силка Софія.