Вітаю з Новим роком!

Магія Нового року або "Попелюшка"

Новий рік – надзвичайне свято. Кожному з нас – і дитині, і дорослому – хочеться хоча б на одну ніч повірити в чудеса. А де ж іще шукати чуда, як не в чарівному світі казок…  особливому, казковому світі сповненому магії, чар, мудрості і натхнення.

Прем’єра музичної казки «Попелюшка», у постановці шкільного театру «АRT-О»,  відбулася на Новорічному вечорі для старшокласників. 

"Попелюшка" – старовинна казка, яка народилася багато століть тому і з тих пір все живе, та живе. Кожен розповідає її на свій лад. Але в будь-якій інтерпретації вічним і незмінним залишається всеперемагаюча сила добра і любові…

Україна speaking

Ось і добігає кінця такий цікавий і насичений Рік англійської мови в Україні.

Історія цієї дивовижної острівної країни змушує  затамовувати подих, адже велика кількість відомих людей походить саме з туманного Альбіону. Серед них поет-драматург Вільям Шекспір, твори якого ставляться на театральних підмостках вже не одне століття. Шекспіра можна назвати «вічним» тому що почуття та проблеми які він розкриває були і залишаються актуальними і в наш час.

Саме Шекспіру і було присвячено захід, проведений учнями старшої школи. Під час заходу учні переглянули відеофільм про місце, де народився і виріс видатний драматург. Сонети Шекспіра вивчаються на уроках зарубіжної літератури, тож не дивно що і на святі вони були представлені не лише українською, а й мовою оригіналу, і крім того ще й іспанською мовою. Та найцікавішим дійством була постановка «Короля Ліра», а в нашому випадку – королеви…

Тож глядачі могли не лише насолодитися неперевершеною грою акторів, але й покращити свої знання з англійської мови.

День Святого Миколая Чудотворця

19 грудня православні люди всього світу святкують День святого Миколая Чудотворця. За народними повір’ями саме в цей день Миколай Чудотворець спускався на землю з небес і обходив весь світ, допомагаючи знедоленим і відновлюючи справедливість.

З поміж великих святих угодників Божих святитель Миколай Чудотворець користується особливою любов’ю нашого народу. Він покровитель землеробства і скотарства, господар земних вод, заступник від бід і напастей, помічник у найважчих справах і обставинах. Він швидко з’являється скрізь, де потрібна його допомога.

Свято святого Миколи в Україні є особливо бажаним дитячим святом. Дітлахи знали, що у ніч з 18 на 19 грудня святий Миколай спускається з неба і залишає усім слухняним діткам під подушкою подарунки. А неслухам – різочки. Втім, цього майже ніколи не трапляється.

Цього чудового зимового дня Святий Миколай завітав і до нашої школи та вручив школярам солодкі подарунки.

Казкові вихідні у серці України

Новий Єрусалим, Матір міст руських… як лише не називають столицю України – місто-герой Київ. Стародавнє, але вічно молоде місто гостинно розкрило для нас свої обійми і подарувало казкові вихідні…

Засніженою дорогою між багатовікових сосен проліг шлях до села Лубянка, де знаходиться фабрика ялинкових прикрас «Гардіан-Плюс». В ході екскурсії нам розкрили секрети виготовлення скляних ялинкових прикрас, що відбувається в кілька етапів: видування іграшок зі скляних трубок, посріблення кульок, фарбування та ручний розпис… 

Ми мали змогу не лише побачити, але й прийняти участь у процесі виготовлення іграшок, відчути себе чарівниками і самостійно розмалювати скляну кульку, перетворивши її у новорічне диво.

І ось ми вже гуляємо вулицями Києва… Набережна і пам’ятник засновникам Києва, Володимирський собор, Парк слави, меморіал «Свіча пам’яті», Пейзажна алея, Михайлівський золотоверхий монастир, Золоті ворота, Андріївська церква, київський «Монмартр» – Андріївський спуск, пам’ятник Проні Прокопівни та Свирида Петровича – героїв безсмертної комедії «За двома зайцями», Собор Святої Софії, Володимирська гірка, Майдан Незалежності, Києво-Печерська Лавра, Хрещатик, пам’ятник Богдану Хмельницькому…. Всього навіть не перерахувати.

Неймовірні враження справив на нас Музей води. Експозиція музею познайомила з природою колообігу води, технологією водозабору, водопостачання і каналізації. Уявна подорож вглиб землі до підземних вод, по каналізаційному колектору, на дно колодязя, спостереження за таненням льодовиків, утворенням дощу і виверженням гейзера, досліди з водою, ігри з мильними бульбашками, відкритий акваріум з ручними рибами…

Виснажені, але сповнені неймовірних вражень, ми поверталися додому. І,  засинаючи під тихий стукіт коліс, згадували монетку, яку залишили у серці України аби, як говорить повір’я, обов’язково повернутися….

Наші хлопці – наша гордість!

6 грудня – День Збройних Сил України – свято козацького бойового духу, української звитяги, національного війська нашої держави та усіх українців, які готові захищати честь і славу, свободу і суверенність рідної землі, свято сміливих, сильних, спритних, витривалих та мужніх захисників незалежності нашої  України. Саме такими і зростають наші хлопці, адже багато з них мріють служити в українському війську чи працювати в правоохоронних органах нашої держави. Звичайно, що шлях до спритності і витривалості пролягає через спортивну діяльність. Тому й цього дня відбулись спортивні змагання між хлопцями 4-11 класів, де майбутні захисники показали свою готовність до служіння Батьківщині. 

Дівчата підтримували учасників команд «Багаття» та «Захисник» номерами художньої самодіяльності.

На свято до школи завітав боєць строковї служби, випускник школи 2012 року, Лазаренко Костянтин, який служить у прикордонних військах в Закарпатській області.  Костя розповів школярам про нелегкі будні солдатського життя, про хоробрість і мужність захисників рідної землі.

Народна мудрість стверджує, що Земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити сама себе не може. Отже, ростіть, наші любі хлопці, мужніми, сильними, надійними і завжди будьте опорою для своєї сім’ї та народу.

СНІД! Не залишимось байдужими!

Щодня майорять на сторінках газет, звучать з телевізійних екранів ці чотири літери – СНІД – синдром набутого імуннодефіциту. Якими б епітетами не «нагороджували» цю смертельну хворобу: «чума ХХ століття», «чумна смерть», «грізна тінь людства»… Але й вони повною мірою не відображають ту загрозу, що нависла над людством в останні десятиліття нашого неспокійного сторіччя.

            5 червня 1981 року Американський Центр контролю над захворюваннями зареєстрував нову хворобу – СНІД (синдром набутого імунодефіциту). Це захворювання, що вражає систему захисту організму від інфекцій. Навіть найпростіша інфекція стає смертельною. СНІД викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

           В 1988 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила 1 грудня Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Це пов’язано з тим, що синдром набутого імунодефіциту набув масштабів пандемії. В наш час більше 41 мільйона людей живуть, будучи інфіковані ВІЛ/СНІДом. Це глобальна проблема, яку, на превеликий жаль, людство поки що не здатне вирішити, але ми можемо змінити своє ставлення до неї!

1 грудня – це не лише день боротьби зі СНІДом, а й день толерантного ставлення до людей хворих на ВІЛ/СНІД. Це ще один привід замислитися про швидкоплинність життя і важливість кожного його моменту. Це час редагувати своє світобачення, змінювати звичний спосіб життя і відкривати нові сторони вже відомого. Це можливість поміркувати про поняття толерантності та навчитися приймати людей, що відкидаються більшістю.

Відкрита година спілкування для старшокласників «СНІД! Не залишимось байдужими!» мала на меті зацікавити підлітків в отриманні додаткової інформації про ВІЛ/СНІД, розповісти про реальні та уявні загрози інфікування ВІЛ, а також про те, як захистити від реальних загроз себе і своїх близьких. Основна ідея заходу – формування в учнів розуміння, що будь-хто з носіїв вірусу чи хворий на СНІД потребують співчуття і симпатії, допомоги і підтримки, лікування або профілактики так само, як і будь-яка інша хвора людина. СНІД – це не просто статистика, не просто цифри. Це долі живих людей.

Завдяки освіті, завдяки знанню правди про СНІД чутки, міфи і страхи можуть поступитися місцем співчуттю і турботі. А символом нашого співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу є червона стрічка (перевернуте «V») та червоні серця з найкращими побажаннями «Живи, людино!»  

           ВІЛ-інфіковані, що стоять на обліку, приймають препарати і розуміють відповідальність, не несуть нагальної загрози сьогодні. Тим паче, що вірус не передається через потиск рук, обійми (неушкоджена шкіра – бар’єр), через предмети побуту, гігієни (ВІЛ відрізняється крайньою нестійкістю в зовнішньому середовищі), через басейни, ванни (у воді вірус не передається), через укуси комах (ВІЛ може жити лише в людському організмі).

Необхідно дотримуватися здорового способу життя, запобігати наколам і порізам та не забувати, що ми – люди. Тож давайте прагнути жити людяно, даруючи всім оточуючим підтримку, слова  підбадьорення, міцні і впевнені рукостискання, дружні обійми незалежно від їх статусу. Нехай же головним принципом для кожного стане принцип «бути людиною».

Вчимося досягати порозуміння

Ми школярі, і більша частина нашого життя проходить у школі. Однокласники – то наша друга сім’я, і дуже важливо аби в сім’ї панувало порозуміння. Але, на превеликий жаль, в умовах тієї ситуації, що склалася в Україні, досягти цього порозуміння все складніше, а інколи і взагалі майже не можливо. І проблема не у тому, що ми маємо різні точки зору, а у тому, що нам бракує вміння спілкуватися. Так, ми, діти нового покоління, звикли розмовляти, ховаючись за ніками і неймами у соціальних мережах, закриваючи своє обличчя кумедними авами… адже так легко висловлюватися, коли ти «по той бік». Ми стали боятися реальних розмов, бо не вміємо ні слухати, ні чути один одного. А власну точку зору на певні ситуації не висловлюємо з остраху стати «білими воронами», бо інші думають не так…

Але нам, мабуть, пощастило більше за інших. У цьому навчальному році в нашій школі з’явився новий урок з дуже оригінальною назвою «Кроки до порозуміння». Викладає його наш класний керівник, вчитель російської мови та зарубіжної літератури, Ірина Олександрівна Петровська. З перших хвилин цей урок здивував і зацікавив, адже ми не мали сидіти за партами і слухати пояснення вчителя. Навпаки, ми сіли у коло і говорили самі. Спочатку з острахом, адже раптом скажемо щось не так. Та потім стало зрозуміло, на цьому уроці нас не оцінюють, не коментують наші відповіді, а лише слухають, задають запитання, відповідями на які є не теоретичний матеріал, а наша власна точка зору, наше бачення. З вчителем ми спілкуємося «на рівних», і це для нас дуже важливо, бо нас сприймають не як нерозумних дітлахів, а як партнерів, рівноправних співрозмовників.

Обговорюючи на уроках певні реальні життєві ситуації, ми почали задумуватися про цінність родинних стосунків, необхідність взаєморозуміння і толерантного відношення до оточуючих. Ми зрозуміли, що у суспільстві існують різні думки, і кожна має право на існування. І конфлікт – це не бійка, а суперечка двох протилежних думок, тому треба не уникати його, а вміти розв’язувати. Ми всі різні, і погляди у нас різні, та саме від цієї різноманітності світ і є таким яскравим і різнобарвним. Наш обов’язок, як творців майбутнього рідної України, навчитися критично мислити, вміти перевіряти достовірність отриманої інформації, перестати мислити стереотипами, вміти захищатися від маніпуляцій нашою свідомістю, аргументовано доводити свою думку. І саме такі навички покликаний сформувати у нас, школярів, курс «Кроки до порозуміння».  

Ми віримо, що зможемо зробити ці важливі чотири кроки до порозуміння і поєднати роз’єднані громади в ім’я достойного майбутнього для Батьківщини.

Учні 9 класу Омельницької ЗОШ імені академіка М.А.Доллежаля

Осінній Бал

Осінь… Чудова, чаруюча пора. Пора холодів, смутку та самотності. Птахи покидають свої домівки та відлітають в теплі краї. Дерева одягають золоте вбрання і зачаровують нас своєю красою. В цей час у нашій школі традиційно проходить  святковий вечір «Осінній Бал».

Освіті Омельника 135 років

З теплим ласкавим промінням золотого Сонечка, тендітною павутиною «бабиного літа» та жовтогарячими барвами осіннього падолисту завітав до Омельницьої школи імені академіка М.А.Доллежаля славний ювілей – 135 років освіті. Адже у 1881 році в селі Омельник Преображенської волості Олександрівського повіту Таврійської губернії була відкрита перша власна церковно-приходська школа.

Мудреці говорять, що школа – це не тільки стіни. Насамперед, це – дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Це педагоги: і ті, хто щодня переступає поріг, сіючи зерна доброго, розумного, вічного, і ті, кого вже немає сьогодні, але вони завжди живуть у пам’яті учнів, колег, і вчителі-ветерани праці, для яких найвища нагорода в житі – успіхи колишніх вихованців, їх щирі слова подяки.

З самого ранку у святково прибраному фойє та коридорах школи було людно, як ніколи. Яскраві кульки, море квітів, фото колажі зі світлинами, що відображають шкільне життя, виставка творчих робіт зроблених учнями та їх батьками з осіннього листя. А скільки гостей! Всюди радісні розчулені обличчя, щирі привітання…

Школа-ювілярка радо зустрічала поважних гостей, серед яких – заступник голови Преображенської об’єднаної територіальної громади С.Шаповалов, донька омельницького поета-пісняра І.Сухаря О.Корякова, член Національної спілки журналістів України Т.Курочкіна. Щирими вітаннями віншували колектив випускниця 1981 року, ветеран педагогічної праці, автор слів шкільного гімну Л.Онищенко та випускник 1984 року, директор Терсянської школи Новомиколаївського району, учасник АТО В.Застрожніков.  Були квіти, доброзичливі посмішки, шквал емоцій та бурхливі оплески.

Школа – вогник, що впродовж усього життя зігріває душу кожного теплом і завжди радо відчиняє назустріч двері. Школа – це країна, яку називають землею дитинства. Водночас саме у ній розпускаються квіти юності. Школа не підвладна вікові. Вона живе доти, доки у її стінах звучить сміх школярів, а на поріг ступають дитячі ніжки.  

Наша школа має не тільки багате минуле, творче сучасне, а й широкі перспективи розвитку у майбутньому. Впевненість у завтрашньому дні ґрунтується на високому професіоналізмі вчительського колективу, багаторічних традиціях, сучасних методиках виховання, тісній співпраці з випускниками й батьками.

Без минулого немає майбутнього, і обов’язком нинішніх учнів є не лише берегти, а й примножувати історію школи, передавати її з покоління в покоління. З гідністю та честю гордо нести статус випускника Омельницької школи.  

З любов'ю до України

   Упродовж століть другий місяць осені мав особливий, важливий зміст для українців, адже пов’язувався з боротьбою за свободу, порятунком від ворогів та захистом батьківської землі і свого народу.

   14 жовтня – Свято українського козацтва, Покрова Пресвятої Богородиці, День визволення Запоріжжя від фашистських окупантів, а тепер і державне свято – День захисника України.

   Напередодні в Запорізькому обласному драматичному театрі імені В.Г.Магара обласним центром патріотичного виховання молоді при підтримці управління молоді, фізкультури та спорту облдержадміністрації для школярів, студентів, громадських організацій, військовослужбовців, волонтерів підготовлено і проведено урок мужності «З любов’ю до України». Метою заходу стало виховання молоді в дусі поваги до державних традицій, почуття патріотизму та любові до своєї Батьківщини. 

   Програма уроку була дуже насичена та цікава. На сцені виступали багато вокальних та танцювальних колективів. 

Свої бойові навички з українського рукопашного бою продемонстрували учні школи українського бойового мистецтва "Спас". 

Палкими оплесками гості привітали ветеранів Другої світової війни та учасників АТО. 

Продемонстрували свій стройовий вишкіл ліцеїсти військового ліцею "Захисник".

   Свято вдалося на славу - урок мужності додав молоді ще більш патріотичних почуттів, віри у свої сили і краще майбутнє для України!

ХІІІ турнір з міні-футболу пам'яті А.С.Єфіменка

7 жовтня над шкільним стадіоном Омельницької філії ім академіка М.А.Доллежаля вкотре зійшла спортивна зоря – відбувся ХІІІ турнір з міні-футболу серед дівчат пам’яті знатного агронома-садівника А.С.Єфіменка.

У турнірі прийняли участь 6 команд (Інженерненська ЗОШ, Омельницька ЗОШ, Оріхівська ЗОШ №2, Новотаврійська ЗОШ, Преображенська ЗОШ, Малотокмачанська ЗОШ). В ході турніру були проведені індивідуальні змагання серед дівчат «Кращий снайпер» та змагання з жонглювання м’ячем, а також товариські зустрічі між командами хлопців з міні-футболу у яких прийняли участь команди Малотокмачанської, Омельницької та Новотаврійської шкіл.

Визначною подією стало зображення емблеми турніру, затвердженою радою школи, у стилі графіті. Цю почесну місію виконали учасники турніру та гості свята.

За результатами змагань перше місце посіла команда «Стелсі» з Інженерного, друге місце дісталося господарям поля, третє місце зайняла команда Малотокмачанської ЗОШ.

            Всі учасники турніру були нагороджені грамотами та отримали від організаторів та спонсорів солодкі подарунки. Переможці нагороджені кубками та медалями.

            Бажаємо учасникам турніру подальших спортивних перемог.

73-річниця визволення рідного краю

Село моє, для мене ти єдине,

Криниця чиста, золоті поля,

Хатина біла, сонях біля тину –

Моя прекрасна батьківська земля.

                Щороку 19 вересня ми відзначаємо день визволення нашого села, нашого краю від фашистської навали. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 років. Не щезне з пам’яті людської, не кане в забуття великий подвиг нашого народу – його битва, його перемога над страшним ворогом. Та й хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. Наше минуле і майбутнє пов’язані між собою незримим мостом Пам’яті. Вона вічна, не дає згаснути для нащадків жодній героїчній сторінці історії.             

Урочистості з нагоди визволення рідного краю від фашизму розпочалися 17 вересня біля Меморіального комплексу «Скорботна Мати» в селі Новоселівка. З вітальною промовою до всіх присутніх звернувся староста Новоселівської сільської громади Олександр Анатолійович Шевченко. Він не лише побажав мешканцям та гостям села мирного неба над головою, а й подарував пісню «Журавлі» у власному виконанні. Вшанувати пам’ять загиблих у роки війни прийшли і учні та вчителі Омельницької школи, які поклали до підніжжя меморіалу гірлянду Слави, виготовлену власноруч з живих квітів. Завершальним акордом став святковий концерт з частуванням від місцевих жителів.

                А вже 19 вересня урочистий збір з нагоди 73 річниці визволення рідного краю відбувся в самому серці села Омельник поряд з Пам’ятником Солдату-Визволителю, де височіє Меморіал Пам’яті, на плитах якого – як і в серцях омельничан – навіки викарбувані імена односельців – визволителів землі омельницької. З вітальними словами до присутніх звернулися голова Преображенської сільської ради об’єднаної територіальної громади Володимир Анатолійович Сідун та директор Омельницької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені академіка М.А.Доллежаля Тетяна Іванівна Орел. Яскравим полум’ям пам’яті та пошани запалав біля підніжжя меморіалу Вічний вогонь з живих квітів. На завершення учениці школи Литвиненко Вікторія та Чабаненко Анна подарували всім присутнім пісню.

                З вахтою пам’яті учні школи відвідали село Юрківку, де в братській могилі вічним сном спить наш земляк Проскура Василь Гаврилович (1906-1942).

                Василь Гаврилович народився 1 січня 1906 року в селі Новоселівка, навчався в Омельницькій школі. Працював завідуючим будинку культури. В 1930 році односельці обрали його головою сільської ради. У 1941 році Проскура В.Г. був призначений відповідальним за евакуацію колгоспного майна, а згодом залишений для підпільної роботи в Оріхівському районі, зайнявши посаду начальника штабу партизанського загону. Влітку 1942 року партизанський загін був знешкоджений фашистами, а Василь Гаврилович геройськи загинув у нерівному бою. Він відстрілювався до останнього патрона, який залишив для себе…

В знак пам’яті та безмежної вдячності за славетний подвиг в ім’я миру біля пам’ятника В.Г.Проскурі учнями омельницької та юрківської шкіл було посаджено дуб та покладено квіти на могилу воїна.

                Проведено Вахту Пам’яті і до меморіалів сіл Свобода та Микільське. Учні поклали до пам’ятників квіти та вшанували хвилиною мовчання пам’ять про тих, хто ціною власного життя здобув мир на нашій землі. Ми в довічному боргу перед ними. Наш обов’язок – бути вдячними, поважати тих, хто подолав лихо, зберіг наш народ і його добре ім’я. Адже невмирущий той, хто живе для людей і віддає своє життя за щастя майбутніх поколінь.

Ми свято шануємо пам’ять усіх,

Хто власним життям нашу юність зберіг,

Хто впав за свободу у грізну годину

За землю священну, за Україну.

"Україна від А до Я"

  У цікавій та незвичній формі пройшов перший урок для учнів 6-9 класів. Гостинно відкрила для них двері телевітальня, господиня якої - класний керівник 9 класу - Петровська Ірина Олександрівна разом зі ствоїми колегами-експертами Бондаренко Інною Іванівною та Барко Наталією Іванівною познайомили учнів з проектом "Україна від А до Я", присвяченим 25-річчю незалежності України.
   Україна багата своєю історією, своїм розмаїттям. На нашій землі творили Франко та Шевченко, писали свої геніальні картини Врубель та Малевич. Наша земля подарувала світові геніальних Булгакова та Гоголя, тут народився король хореографії Лифар. Піонер літакобудування - Сікорський - з Києва, батько освоєння космосу - Корольов - з Житомирщини. Тому було створено своєрідну абетку зі слів, що асоціюються з нашою Батьківщиною. Це прізвища відомих українців, геграфічні назви, літературні та музичні твори, сакральні речі для українського народу.
   Розповіді вчителів змінювалися виступами учнів, лунали народні та сучасні українські пісні. Учні мали змогу побачити фрагмент першого виконання пісні "Червона рута" та віртуально помандрувати Карпатами, бути присутніми при підписанні Акту про проголошення незалежності України. А подарунком на ювілейний день народження Батьківщини став оберіг, виготовлений власноруч, та найщиріші побажання миру, добробуту, процвітання державі та всім українцям. 

І знову до школи

   Знову ранок першого вересневого дня повниться мелодійними звуками шкільного дзвоника. Знову вулиці міст і сіл розквітають від дитячого щебету, юнацьких посмішок та чарівної хуртовини осінніх айстр. Ностальгічні погляди дорослих, душевний щем, смуток і радість - переплелися разом. Це наш край, наша держава зустрічають День знань - справжнє всенародне свято мудрості, доброти і людяності.
   На урочисту лінійку, присвячену Дню знань, традиційно зібралася вся шкільна родина КЗ "Омельницька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені академіка М.А.Доллежаля".
   Зі словами вітань до учнів, вчителів, батьків звернулися почесні гості та адміністрація школи.
   Звичайно, найбільшу увагу приділили тим, хто вперше переступив поріг школи - першокласникам. Маленькі схвильовані хлопчики та дівчатка ховалися за великими букетами квітів та міцно тримали за руки своїх батьків.
   Не менш хвилюючим цей першовересневий день став і для тих, хто останній рік проведе в стінах рідної школи, - для майбутніх випускників.
   Та не має значення, першим, черговим чи останнім стане цей навчальний рік, адже день, яким він розпочинається, однаково хвилюючий і незабутній - святковою атмосферою, барвами осінніх квітів, свіжістю оновлених класів. І, звичайно, закличним мелодійним дзвоником, який рідно покликав до школи, до світлих класів, до нових мандрівок у світ цікавого та незнаного, до першого уроку...
   Завершальним акордом Дня знань стало Наукове шоу Професора Протона. Проколювання повітряної кульки, виклик джина, палаюча рука - це далеко не повний перелік наукових фокусів, що не залишили байдужим жодного з присутніх у залі. А вміння ведучого використовувати набуті на уроках хімії та фізики знання саме у такий цікавий та веселий спосіб надихнули школярів на навчання.

   

Віночок вити - життя любити

З давніх-давен вінок був невід’ємним атрибутом українського жіночого костюма. Він не лише прикрашав голову дівчини, а ще й захищав від «лихого ока», від «нечисті», тому й називали вінок «знахарем душі» , бо ж мав він силу здатну вберегти від ран тілесних та душевних.

Плетіння вінка було не просто забавою. За уявленнями наших предків важливо було знати з яких квітів його плести та скільки їх має бути. В традиційний український вінок вплітали дванадцять квіток, кожна з яких мала своє символічне значення: безсмертник – символ здоров’я, чорнобривці – вірності та краси, деревій – нескореності, барвінок – життя та безсмертя душі, калина – дівочої вроди, любисток – відданості, ромашка – дівочої чистоти та вірності, васильки – краси, хміль – розуму та гнучкості, незабудка – постійності, мак – смутку та кохання, ружа, мальва чи півонія – віри, надії, кохання.

Вінки мали і ритуальне значення. Плели їх на різні свята, серед яких і Трійця. Саме на Трійцю українські знахарки збирали лікарські рослини, а ще виплітали вінки – обереги дому. Долучитися до давніх традицій збирання лікарських трав та плетіння вінків вирішили й учні нашої школи. Тому прогулянка Чабанкою стала не лише корисною, а ще й трошки чарівною. А у конкурсі на кращий вінок перемогла учениця 5 класу Силка Софія. 

Екскурсія до Зеленої садиби

Сільський зелений туризм – це прекрасна можливість повернутися до природи, до землі, до свого коріння, суті і стати самим собою. Таку можливість подарував учням школи Станіслав Петрович Яковенко – господар Зеленої садиби, що знаходиться у місті Токмак.

Зелена садиба – це культурно-оздоровчий комплекс, що складається з кількох частин. Перша – двір ХІХ століття, де розміщені будиночок мельника з кованими сходами, імітація дерев’яної церкви та корчма, діюча кузня, старовинний будинок зі світлицею та справжньою піччю.

Українська хата – це музей української вишивки народних майстринь Валентини Харлової та Валентини Мелай. Зачаровують своєю красою рушники та сорочки, та найбільше вражає вишита карта Запорізької області, на якій зображені найвизначніші місця нашого краю. Глиняний посуд, червоний куток з лампадкою та старовинними іконами, в’язки висушених лікарських трав  під сволоками створюють дивовижну атмосферу минулого. Розпис стін, печі та вікон виконано майстрами петриківського розпису Андрієм та Марією Пікуш.

Наступна частина садиби – імітація гірського масиву, гора-вулкан та гора з печерою Дракона. Прикрашає цю частину ставочок з водоспадом та водяним млином, альтанка та дитячий майданчик. А виготовлене зі скла «Дерево життя», прикрашене дубовим листям, виноградною лозою та гронами винограду, є символом добробуту сім’ї. Кожен відвідувач садиби має змогу відчути біля цього дерева тепло родинного вогнища.

Вражає своєю красою і відкритий басейн зі скляним зображенням чайки, що злітає з гірського масиву до прозоро-синьої води.

Незабутні враження від цієї подорожі назавжди залишаться чудовими світлинами, які ми зробили на згадку про відвідання Зеленої садиби.