Акція «Наша допомога птахам» або, Як школярі червонокнижного птаха врятували

Допомога зимуючим птахам стала доброю традицією для учнів Омельницької філії імені академіка М.А.Доллежаля КЗ «НВК «Основа» Преображенської сільської ради. В цьому році, в ході акції «Наша допомога птахам», школярами було виготовлено і розвішано імпровізовані «їдальні» для пернатих, котрі мерзнуть в холодні зимові дні.

Екологічні уроки, присвячені життю пернатих в холодну пору року, проводить вчитель географії та екології Наталія Іванівна Барко. Разом з членами еколого-біологічної філії науково-дослідницького краєзнавчого об’єднання «Астер» педагог знайомить школярів з видами крилатих, що залишаються зимувати в рідних краях, супроводжуючи свої розповіді фотографіями відповідних птахів, аудіо-записами їх «голосів». Окрема увага приділяється виготовленню і облаштуванню зимових годівниць.

«Зима для птахів страшна не холодом, а голодом, – розповідає учням Наталія Іванівна. – Якщо птах отримає достатньо їжі, він зможе витримати сильні морози. Проте багато з них не зможуть пережити холодну пору року без допомоги людей».

Школярі з великою відповідальністю підходять до організації годівниць для птахів. Під керівництвом вчителя вони вже декілька років виготовляють і вивішують будиночки на території школи. Виготовлення годівниці – це не одноразовий жест доброї волі. Пташині «їдальні» необхідно регулярно чистити і додавати в них їжу. Найкращий корм для зимуючих пернатих – це крихти білого хліба, насіння соняшника, сало і картопля.

В один з останніх морозних днів січня учні 10 класу Юлія Цілина, Наталія Білоконь, Аліна Цибульська та Олег Ізваров  поповнювали свіжим кормом годівниці у шкільному парку, аж раптом побачили на снігу птаха, схожого на сову. Обережно, аби не злякати «знахідку», школярі наблизилися до пернатого. Він крутив головою, але злетіти не міг. Може він поранений?

Взявши птаха у руки та оглянувши його, школярі виявили кілька краплин крові біля дзьоба, інших пошкоджень не було. Значить пташина впала на землю найвірогідніше від зіткнення з лінією електропередач, що саме проходить поряд. Але що змусило «нічного» птаха літати вдень?

Золотисто-вохристе забарвлення з різкими продовгуватими плямами сіро-бурого кольору. На боках і черевці темний поперечний малюнок. Очі червонувато-помаранчевого кольору, чорний дзьоб. Оперені пальці з довгими гострими кігтями та добре розвинуті пір’яні вушка. За цими характерними ознаками було визначено, що це не просто птах родини Совових, а Пугач звичайний. Це рідкісний птах, занесений до Червоної книги України.  

Пугач веде осілий спосіб життя. Живиться переважно дрібними гризунами. Активний у сутінках та вночі. Політ пугача повільний, безшумний, зазвичай низько над землею. Вдень він сидить на гілках біля стовбура в центрі або в нижній частині крони дерева. Наприкінці січня, на початку лютого у пугачів починається період токування (шлюбний період).  Можливо саме зазивний свист і змусив птаха злетіти вдень на пошуки пари?

У будь-якому випадку, пернатий друг потребував людської допомоги. На землі він беззахисний, і може перетворитися на легку здобич зголоднілого собаки чи кота. Було вирішено посадити птаха на гілку дерева. Кілька хвилин пугач сидів нерухомо, а потім злетів і, махнувши на прощання крилом своїм рятівникам, перелетів у густу крону зеленої туї. З іншого боку саду злетів ще один птах і, пролетівши над здивованими школярами, приєднався до свого друга (а може подруги).

Вже наступного дня члени НДКО «Астер» провели серед школярів агітаційно-роз’яснювальну роботу з охорони рідкісних птахів – пугачів звичайних, пара яких обрала собі за дім шкільний сад.