Голокост нам треба пам’ятати,
Адже пам’ять – то є наша совість.
Помилок таких не допускати,
Не писати геноциду повість.
Історію неможливо повернути назад. Але
необхідно розповісти про неї всю правду. Історія нашої Батьківщини, на жаль,
має й сумні сторінки. Україна – це країна пісні й краси. Україна в роки
Голокосту – це країна смерті. Смерті безвинних…
Хроніка Голокосту – це біль і жах
українського народу. Трагічне повсякдення 1941-1943 рр. віддзеркалюють архівні
документи, спогади очевидців.
Голокост – трагедія, злочин проти
людства, який тривалий час був закритим. Вивчення документів, спогадів
доводить, що територія України стала своєрідним полігоном, де нацистські нелюди
опрацьовували методи «остаточного розв’язування єврейського питання». Трагедія
українських євреїв була не просто частиною Катастрофи європейського єврейства у
роки світової війни. Вона стала тією сходинкою, переступивши яку нацисти
вирішили остаточно знищити всіх євреїв Європи.
Зникають покоління, які пережили
страхіття масових знищень, жахливу трагедію людства – Голокост. Поволі
відходить страх… Натомість виникає переживання, що невдовзі все це стане
«історією», тобто перестане бути безпрецедентним актом знищення мільйонів
невинних людей.
На вшанування
цієї історичної сторінки класні керівники провели інформаційні години по класам
«Наша пам’ять, наша біль – Голокост»; в бібліотеці була організована книжкова
виставка «Трагічні уроки історії». Для учнів 8-11 класів пройшла виховна година
«Голокост – трагедія, яка не має повторитись». Хвилиною мовчання та вогниками
символічних шести свічок вшанували учасники заходу пам’ять про жертв Голокосту,
та долучилися до акції «Шість мільйонів сердець».
Відгуком на
почуте і побачене про Голокост, стала участь школярів у Міжнародному проекті
«Метелик», започаткованому Х’юстонським музеєм Голокосту в пам’ять про півтора
мільйона дітей, що загинули під час Голокосту.
Пам’ять про Голокост необхідна, щоб наші
діти ніколи не стали жертвами, катами чи байдужими спостерігачами.
Немає коментарів:
Дописати коментар