Хустино, хустино, чи
біла, чи синя –
мені ти миліша усяких
обнов.
Хустино, хустино, як
ласка родинна,
як вірності пісня про
щиру любов.
(Вадим Крищенко)
З давніх-давен хустка
в українських сім’ях слугувала оберегом, символом любові й злагоди. Вона передавалася
з роду в рід, як реліквія, як пам’ять роду.
Хустка – найгарніша
народна прикраса, здатна розповісти про культуру українців, їх обряди і
традиції. Хустина захищала дівочу голову від спеки та холоду, була обов’язковим
головним убором заміжньої жінки. Хусткою накривали щойно спечений хліб та закривали
колиску з немовлям, у хустині несли вечерю хрещеним батькам. Даючи згоду на
шлюб, дівчина обдаровувала парубка хусткою, а згодом і самій нареченій голову
покривали хустиною…
Багатовікова
історія хустки і як оберегу жінки та родини, і як предмету національного одягу,
і як жіночого головного убору. Зображення хустки можна зустріти в багатьох
старовинних рукописах та на численних картинах відомих художників. З нагоди
Всесвітнього дня української хустки, що відзначатиметься 7 грудня (вперше!), в
Україні стартував флешмоб "Зроби
фото з хусткою". Не залишилися осторонь і ми…
…А хустки
усміхалися нам квітами, підморгували таємничими орнаментами... Ось така вона –
звичайна хустка, родинний оберіг, краса українського народу.
Немає коментарів:
Дописати коментар