Урок мужності «Місце служби – Афганістан»

        

 Афганістан… уже більше 20 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.

Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Війна! Війна! Війна!

         Афганська війна, брудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтва, вдягає у жалобу тисячі сердець, материнських сердець…

         15 лютого минає 28 років з дня закінчення війни в Афганістані. Але ця війна назавжди залишиться болем у душі нашого народу. З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбовувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.

У далекому гірському краю свій інтернаціональний обов’язок виконувало 160 тисяч солдат, понад 40 тисяч з них – українці.

Односельчанам, воїнам-інтернаціоналістам, ветеранам афганської війни був присвячений урок мужності «Місце служби – Афганістан», проведений в стінах нашої школи. Затамувавши подих, слухали присутні розповідь вчителя історії Бондаренко Інни Іванівни про той буремний час. Учні мали змогу познайомитися з історією та реаліями війни в Афганістані...

За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувалися молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність.

 Неможливо без душевного хвилювання говорити про тисячі наших воїнів, що пройшли випробування вогнем в Афганістані. Серед тих тисяч були наші односельці, випускники нашої школи:

Рядовий Асадов Садиг Гусейн Огли (с. Омельник)

Старший сержант Білоконь Володимир Олексійович (с. Новоселівка)

Рядовий Крячко Анатолій Степанович (с. Новоселівка)

Кушніренко Віталій Прохорович (с. Васинівка)

Молодший сержант Лисота Андрій Петрович (с. Червона Криниця) –

нагороджений медаллю «За бойові заслуги

Молодший сержант Науфок Сергій Петрович (с. Омельник) –

нагороджений медаллю «За бойові заслуги»

         15 лютого 1989 року став тим днем, коли кінчився рахунок втратам наших солдатів, офіцерів, службовців. А підсумок дуже сумний: більш ніж 13 тисяч матерів і батьків не дочекалися своїх синів, не почули «Мамо, я повернувся додому!». Ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих земляків, воїнів-інтернаціоналістів Оріхівщини, які не повернулися живими до батьківської оселі. Це:

Бублик Сергій Костянтинович (24.01.1968 – 23.06.1987) – с. Преображенка

Левадний Микола Миколайович (13.08.1963 – 24.08.1982) – с. Копані

Падалка Сергій Сергійович (25.10.1963 – 14.10.1983) – с. Нестерянка

Насипайко Олександр Вікторович (15.08.1969 – 17.06.1988) – с. Копані

         Всі четверо нагороджені Орденом Червоної Зірки (посмертно).

Шануємо пам’ять загиблих в війні…

Хвилина мовчання… секунди сумні…

         Почесну місію покладання квітів до меморіалу воїнам-інтернаціоналістам виконала донька ветерана-афганця, учениця 10 класу Білоконь Наталя Володимирівна.

         Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, дружини і діти своїх чоловіків та батьків. Ми маємо знати про страшні події афганської війни і пам’ятати, що і серед нас живуть люди, які в свої 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом…